Кіммерійці в місті

Чимало хто чув про давньогрецьке поселення Ольвія, що знаходиться неподалік від Миколаєва біля села Парутино, і хоча б раз відвідував його. Проте це не єдина антична реліквія на території нашої області. Зокрема, в історичній частині міста археологом Феодосієм Камінським у 1927 році було відкрито кіммерійське поселення, яке на 500 років старше за Ольвію та єдине на чорноморському березі містечко-порт, що належало до часів знаменитої і легендарної Трої.

Мова йде про поселення Дикий Сад XIII-X ст. до н.е. Миколаївці прозвали його так через те, що раніше тут був розташований сад (закладений адміралом Грейгом), де росла велика кількість диких дерев. Містечко, що належить до Білозерської культури періоду древньої бронзи, було збудоване неподалік від місця, де Інгул впадає в Південний Буг (біля сучасного Інгульського мосту).

Площа дослідженої частини старовинного міста становить півтора гектара, проте археологи припускають, що воно було набагато більшим і насправді його територія займала приблизно п’ять-шість гектарів. На жаль, перевірити це в найближчий час та й, напевно, взагалі  не вийде, адже район навколо розкопок забудований житловими будинками. А ось на території видимої частини Дикого Саду 1 вересня 2018 року відкрили пам’ятник археології просто неба.

Однією з перших і найбільш яскравих знахідок на території поселення став великий бронзовий клепаний котел (1927 рік), а у 2008 році дослідники виявили ще одну значущу колекцію, яка складалась з 13 бронзових кельтів для обробки дерева, наконечника для дротика і ножа-пили. Протягом декількох десятків років було розкопано залишки житлових приміщень, господарських і ритуальних споруд, ремісничих майстерень (гончарне, косторізне і ливарне виробництво), два оборонних рови та кам’яний фундамент перекидного моста. Археологи також знайшли чимало предметів із бронзи, кісток, каменів, керамічного посуду тощо. Найцікавіші з них представлені в експозиції Миколаївського обласного краєзнавчого музею.

Юрій Гребєнніков – один з дослідників «Дикого Саду» – вважав, що саме наш Дикий Сад був згаданий в поемі Гомера «Одіссея», як місто кіммерійських людей. Правда це чи ні, нам доводиться лише здогадуватися. А ось схожість культури, архітектури, хронології з головним героєм його «Іліади» величною Троєю ми все-таки прогледіти можемо. Обидва міста були збудовані за ідентичним планом: цитадель – передмістя – посад. Схожі вони і за світоглядами. На знахідках з Трої і Дикого Саду не було виявлено жодного графіті, що дає змогу називати їх пам’ятками дописемних часів.

Миколаївці дарма недооцінюють значимість такого архітектурного скарбу на території свого міста. Адже поселення Дикий Сад є одним з найстаріших поселень України і за належних умов могло б стати дійсно туристичною знахідкою на південноукраїнських землях. Чому я кажу за належних умов? Тому що хоча й пам’ятник археології тут нещодавно відкрили, але при ньому немає власного музею, який одразу ж на місці могли б відвідувати туристи, він все ще недостатньо облаштований для того, щоб приймати гостей. У цьому місці ніхто не розповідає про його історичну цінність, і якщо ти не знаєш передісторії, то прийшовши на місце розкопок без екскурсовода і групи, ти бачиш лише розкопки, ніякого змісту.

Юлія Зоря

Print Friendly, PDF & Email