Як компанії-забруднювачі відмивають свою совість

Екологічні проблеми дедалі більше популізуються та стають чимось на кшталт мейнстріму. Виробники тулять на упаковки своїх товарів слова «біо», «еко», «100% натуральний», «органік» тощо без будь-яких сертифікатів і тестів. А все для того, щоб привернути увагу та створити позитивний імідж серед покупців.

Таке явище навіть має термін – грінвошінг. Вперше його використав еколог Джей Вестервельд у 1986 році, так слово прижилось та поширилось через ЗМІ. За три роки до цього, ще будучи студентом, Джей подорожував островами Фіджі та побачив цікаву табличку в готелі «Beachcomber». На ній адміністрація закликала до повторного використання рушників задля збереження довкілля. З першого погляду виглядає як правильний посил, що компанія хоче піклуватись про використання природніх ресурсів. Але якщо зазирнути за ширму, то виявляється, що готель був переповнений туристами та розбудовувався шаленими темпами.

«Keep America Beautiful» є некомерційною організацією, яка в 1971 році випустила, на перший погляд, соціальну рекламу. Головний персонаж, індіанець, пересувається річкою на човні, бачить кількість сміття, залишеного людьми та пускає сльозу. А далі слідує головний посил ролику «Забруднення почали люди. Людям з ним і боротися» (https://www.youtube.com/watch?v=exEUZS6bH3w). Ця реклама потрапила до сотні найкращих кампаній XX століття за версією журналу «Ad Age». Тільки згодом з’ясувалось, що слоган був придуманий виробниками тари, щоб звалити провину на споживачів. А найвідоміша соціальна реклама була частиною корпоративної пропаганди.

До 1950-х років компанії використовували багаторазове упакування. Таким чином, люди купували воду, випивали й порожні скляні пляшки віддавали назад виробникам, а ті вже мили та повторно їх використовували. Але виробники знайшли кращий спосіб, що зміг зекономити гроші та час – це одноразова упаковка. Після цього виробництво банок і пляшок зросло на 221%. Звичайно, що такі зміни та ріст сміття почали обурювати споживачів. Тоді більше 20 компанії, серед яких були «Coca-Cola», «Philip Morris», «PepsiCo», «Anheuser-Busch», об’єднались разом та створили перший рух проти сміття «Keep America Beautiful» в 1953. У книзі «Garbage Land: On the Secret Trail of Trash» Елізабет Ройте називає роботу цієї організації майстерним прикладом грінвошінга. На перший погляд, у відомого ролика абсолютно правильний посил: не треба смітити. При цьому він цілком перекладає відповідальність за сміття на споживачів, називаючи їх «поросятами» та «розповсюджувачами бруду». Тоді як компанії продовжують виробляти й продавати одноразову упаковку. До всього іншого, головний персонаж реклами, Айрон Айз Коді, не корінний американець, а лише актор американо-італійського походження.

Ще одну відому грінвошінг-кампанію організувала в 80-х роках нафтова компанія «Chevron». Вона запустила серію роликів «People Do» (https://www.youtube.com/watch?v=bReBO55XzZc&feature=youtu.be), де показувала красу дикої природи та заявляла про прагнення залишити все в незмінному вигляді. Кампанія вийшла ефектною й навіть отримала рекламну премію Effie – в той час як «Chevron» нелегально зливав свої відходи в місцях проживання диких тварин. Компанія дійсно організовувала екологічні програми, про які голосно заявляла, наприклад, відновлюючи місця нафтовидобутку – правда, замовчуючи про те, що деякі з цих заходів встановлені законодавством. Автор книги «Планета корпорацій» Джошуа Карлінер підрахував, що на програму із захисту метеликів, яка існує і зараз, «Chevron» витрачає всього п’ять тисяч доларів на рік, тоді як виробництво і просування реклами обходиться в сотні тисяч.

Схожим чином діяла й  хімічна компанія «DuPont», яка в 1991 році відзняла ролик до випуску нафтових танкерів з подвійним корпусом (https://www.youtube.com/watch?v=zJZFfeLRCJs&feature=youtu.be). Там морські тварини мило хлопають ластами, крутяться та бігають під музику Бетховена. У той же час, коли організація «Friends of the Earth» визнає «DuPont» найбільшим забруднювачем серед усіх корпорацій США.

Дуже часто до методів грінвошінгу вдаються компанії з виробництва та продажу бутильованої води. Візьмемо до прикладу українських виробників, таких як «Моршинська» (https://www.youtube.com/watch?v=YuHdwVPjWDs), «Трускавецька» (https://www.youtube.com/watch?v=zDD1C2pg8-M), «Поляна Квасова» (https://www.youtube.com/watch?v=V2-xVHbBVng), «Знаменівська» (https://www.youtube.com/watch?v=twshj222l20), «ВonAqua» (https://www.youtube.com/watch?v=QtSJtPmtMcs) тощо. У своїй рекламі вони часто намагаються зобразити натуральність продукції, показуючи красиві пейзажі полян та високогір’я, чисті озера та джерела, ліси та гори Карпат. Компанії витрачають мільйони, щоб створити імідж екологічності, і що їх товар – частина природи. «ВonAqua» навіть пішла далі у 2013 році, запустивши свою «еко» компанію. Виробник видозмінив пляшку, при виробництві, якої було використано на 20% менше пластику й це вже стало приводом до слогану: «Оновлена у стилі ЕКО!» Але варто лише порівняти кількості продажів у 2012 та 2014 році та все стає на свої місця. Навіть, якщо компанія стала витрачати менше пластику на упакування, але її замовлення зросли, то логічно, що й використання пластику зросло. Тож мова ні про, який ЕКО йти не може.


На світовому ринку найбільше осоромилась компанія «Nestle», яка заявила, що бутильована вода є найбільш екологічно відповідальним споживчим продуктом у світі (джерело: https://this.org/2009/05/15/environment-  water-bottle/).

Це викликало надзвичайне обурення серед екоорганізацій та активістів, які почали скаржитись на недобросовісну рекламу. На думку захисників навколишнього середовища, пластикова пляшка в принципі не може бути екологічним варіантом, найбезпечніше для природи пити воду з багаторазових альтернатив. Але Міжнародна асоціація виробників бутильованої води не погоджується з цим та робить акцент на те, що пластикові пляшки піддаються 100% переробці з малою частину вуглецевого сліду.

Давайте візьмемо до прикладу один з наймасштабніших та найновіших екологічних подій в Україні – це Zero Waste Толока у Верховині. До проекту долучились «Україна без сміття», а спонсором всього дійства є Фундація «Coca-Cola».

Євгенія Аратовська, засновниця проекту «Україна без сміття», так коментує ситуацію грінвошінгу: «Ми вважаємо, що це дуже легкий спосіб звинуватити когось за засмічення. Ось є виробники, які щось виготовляють, а потім це валяється в довкіллі. Я думаю, що це не зовсім правильно, тому що є три учасники сфери waste management, які беруть участь у темі сміття – це держава, яка забезпечує правильні закони, люди та компанії. І не можна звинувачувати когось одного, тому що всі мають відповідно вкладатись. Мета нашої організації сприяти діалогу між державою, виробниками і людьми. Ми не збираємось говорити, що один єдиний проект десь в Карпатах може врятувати світ або Україну, ні. Це просто приклад того, як компанія може комунікувати про проблеми. Це можливість не тільки навчити людей правильно поводитись зі сміттям, це ще й можливість натиснути на владу задля прийняття Законів «Про розширену відповідальність виробників» (він зміг би забезпечити відповідальність компаній збирати своє упакування). А компанії просто мають достатньо коштів на інновації та не хочуть втратити покупців».

Нещодавня еко-тусовка, що відбулась від організації «МрійДій» також проводилась за допомоги численних партнерів, серед яких були «Sandora», «Mafia», «Атмосфера», «Foodber», «Kebab», «Марка Малицького», «H20» – доставка води в Миколаєві тощо. Усе було відповідно в одноразовій упаковці, пластиковий посуд, що не переробляється та стаканчики.

Найбільший екологічний проект для українських шкіл спонсорується компанією «PepsiCo». Вона надає усі необхідні банери та плакати, ну і звичайно, забезпечує великою кількістю своєї продукції.

Чи можна назвати усі ці підприємства екологічними? Навряд чи. Але можливо, що дедалі сильніше екологічне споживання буде входити в моду, то більше це змушуватиме виробників відмовлятись від фальшивої маски екологічності.

Маковійчук Анна

Print Friendly, PDF & Email