«Таємнича історія Біллі Міллігана»: рецензія

Назва: «Таємнича історія Біллі Міллігана».

Тема: історія про людину з хворобою множинної особистості.

Автор: Деніел Кіз.

Рік виходу: жовтень 1981 року; в Україні – 2016 року.

Країна виходу: США.

Жанр: документальний роман, біографія.

Головною особливістю роману «Таємнича історія Біллі Міллігана» є те, що в ньому описано реальну історію Вільяма Стенлі Міллігана. Він прославився на весь світ після того, як проти нього було порушено карну справу. Його звинувачували у кількох пограбуваннях та трьох зґвалтуваннях. На його захист встали адвокати, які стверджували, що їхній підзахисний має психологічні відхилення і всі його злочини були скоєні альтернативними особистостями. Після цього його направили до психіатричної лікарні. Мілліган став першою людиною в історії, яку визнали невинною у скоєнні злочинів через синдром множинної особистості.

Коли справа Міллігана набувала популярності в пресі та про неї говорили всі, Деніел Кіз (автор) був професором Університету штату Огайо в Афінах. Ця історія його зацікавила і він вирішив розповісти її не так, як це робили журналісти.

Щоб написати книгу, Кіз проводив багато часу з Мілліганом, брав у нього інтерв’ю, спілкувався з різними його особистостями. Головною метою було дізнатись чи справді він хворіє, чи просто майстерно «грає» хворого, щоб не потрапити за грати.

Для написання роману автор зайняв позицію спостерігача. Вів повну документацію того, що відбувалось з Мілліганом та все це вміщував в текст. Мінімум белетристики, роздумів та авторської позиції. Це історія не з позиції автора, це історія про людину, яка не розуміє «як втрачає час».

Автор зазначає і причину «розпаду» Міллігана на особистості. Ще в дитячому віці він зазнав фізичного та сексуального насильства з боку вітчима. Результатом цього стала психологічна нестабільність та поява альтернативних особистостей.

Текст є досить «сухим», в ньому немає особливих художніх засобів, але саме це дає зрозуміти читачеві, що це не художній твір, а реальна історія. Це створює ефект присутності. Читач може відчути себе поряд з героєм в різних його ситуаціях. Окрім того, Кіз подіє документальні звіти з залу суду, записи з медичних карток та інтерв’ю, котрі йому давали різні особистості, що жили в голові Міллігана.

Загалом цих особистостей нараховується 24. Серед них є «бажані», тобто основні, та «небажані». Останні перебували в «сплячому режимі». Їм не дозволяли «вийти на сцену» через їхні негативні риси характеру. Одним з головних особистостей є Артур, котрий вважався головним після Біллі. Він контролював ситуацію. Окрім нього також були Рейджен, котрий володіє зброєю та здатен контролювати рівень адреналіну в крові, Аллен, який є найбільш творчою особистістю, Томмі, котрий розуміється на техніці та може вийти з будь-якої пастки, Денні, що боїться чоловіків після дитячої історії з вітчимом, Девід, який приймає весь біль на себе, Крістін, яка страждає на дислексію, Крістофер, що любить грати на губній гармошці, та Адалана, що любить поратись по господарству та є лесбійкою. Саме вони проявлялись та жили за Міллігана його життя.

Дуже вдалим для автора є вибір форми подачі – документальний роман. Кіз мав не лише особистий контакт зі своїм героєм, він мав доступ до архівних даних. Він описував все максимально точно, щоб його не звинуватили в брехні чи навмисному виправдовуванні злочинця.

Окрім книги, ця історіє отримала своє відображення в кінематографі. Зараз тривають зйомки фільму «Переповнена кімната», де буде детально показано всю історію Міллігана.

Щодо визнання у світі, то книга Деніела Кіза отримала премію імені Кудра Лассвіца за найкращу книгу (1986), нагороду Сеюн (1993) і була номінована на премію Едгара Алана По (1982). Цей роман вважається найкращою роботою автора. Вона зацікавила багатьох критиків і отримала від них позитивну оцінку.

Роман «Таємнича історія Біллі Міллігана» — це не просто біографічний опис життя однієї людини. Це розповідь про страждання, про втрату людиною свого тіла та суті, про нескінченний пошук виходу з власної підсвідомості. І, коли справжній Біллі нарешті «виходить на сцену», він прохає лиш про допомогу.

Анна Чулкова

Print Friendly, PDF & Email