Прес-служба ніколи не бреше

Про що мріє середньостатистичний студент журналістського факультету? Звісно ж працювати в популярній газеті,журналі чи на відомому телеканалі. Проте є інший шлях реалізувати себе в цій професії –прес-служби або прес-центри. Це своєрідні органи інформування, які є при кожній структурі або установі (велика компанія, поліція, військова частина). Завдання цього органу налагоджувати фідбек між суспільством та своєю організацією, моніторити інформаційний простір, стежити за новинами у своїй галузі. Популярності і слави від такої роботи чекати не слід, проте вдосконалені професійні навички і корисні знайомства забезпечені.

Прес-центр кожної структури має свою специфіку роботи. Візьмемо для прикладу прес-службу військової частини. Що входить до її обов’язків? Яку інформацію можна розголошувати, а яку ні? Як працювати в умовах інформаційної війни? На ці та багато інших запитань відповість герой сьогоднішньої бесіди.

Знайомтесь – Дмитро Плетенчук, у минулому приватний підприємець, працював у «Преступности НЕТ» декілька років від початку заснування видання на громадських засадах, вів свій суспільно-політичний блог та колонку кінокритика у виданні «Ніклайф», зараз прес-офіцер 406 окремої артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова ВМС ЗС України. Журналістика завжди була для нього скоріш як хобі, ніж покликання або спосіб заробітку.

  • Вітаю, Дмитре! Розкажіть, що наштовхнуло Вас піти з бізнесу у військову журналістику?

Доброго дня. Не зважаючи на те, що за освітою я юрист, журналістика завжди мене цікавила, ще з тих часів, коли займався блогерською діяльністю . Але в Миколаєві цією професією багато не заробиш, тому зайнявся бізнесом. Потім почалася війна і згодом, в 2016 році обійняв посаду прес-офіцера 406 ОАБр.

  • А чи маєте Ви спеціальну військову освіту?

Військову освіту офіцера отримав у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного прискореним курсом. А потім, коли обійняв посаду, вивчав військову журналістику в КНУ імені Тараса Шевченка, теж у дуже скороченому обсязі. Війна не чекає, поки ми будемо вчитися. Спочатку важко було, шишки набивав, але зараз вже призвичаївся.

  • Скільки людей працює у прес-службі вашої бригади?

Взагалі, на даний момент прес-служба реструктуризується. Наприклад, у моєму підрозділі має бути два прес-офіцери, поки що, за штатом – один. Працюємо над цим. І це необхідно, бо, наприклад, один прес-офіцер поїхав у відрядження, інший залишається у гарнізоні, де теж багато роботи.

  • Що входить до обов’язків прес-офіцерів?

Якщо загалом – створювати позитивний імідж армії. Якщо конкретно, то багато чого: реагувати на сучасні інформаційні виклики, слідкувати за подіями, вчасно реагувати на агресивні випади в бік нашої частини чи армії взагалі, інформувати суспільство як живе армія та інше. Детально наші обов’язки зазначені у відповідному наказі Генерального штабу ЗС України. Можу сказати напевно – прес-служба ніколи не бреше. Ми нікого не покриваємо, але і не розголошуємо неперевірені факти або дезінформацію. Єдине, що ми можемо зробити, мабуть як і усі журналісти – поінформувати, що сталася подія і вказати, що триває розслідування. В армії з цим дуже суворо. Навіть більше – наші стандарти професійної діяльності дуже чіткі і ми їх ніколи не дозволяємо собі порушувати, це ж не «стандарти ББС» і може коштувати прес-офіцеру посади.

  • Ви сказали про створення позитивного іміджу Збройних Сил, а хіба він негативний?

Розумієте, військову журналістику і армію загалом знищувала попередня влада протягом багатьох років. З початком війни на Сході країна відчула потребу в сильній армії, і тому зараз Збройні Сили перебувають на етапі своєрідного відродження. А  наша задача формувати, підтримувати і розвивати позитивний образ оборонного відомства України.

  • Чи є така інформація, яку не можна оприлюднювати?

Так, є інформація закрита, є секретна, є для внутрішнього користування. Здебільшого це стосується кількості військовослужбовців, наявної техніки, місць дислокації, певних службових розпоряджень тощо.

  • Які особливості Вашої роботи?

Прес-офіцер живе в медіапросторі, він повинен бути в курсі усього 24/7. Ми теж воїни, але, здебільшого, на інформаційному фронті. Інформаційна війна має таке ж значення, як і на реальному полі бою. Вона ведеться за свідомість, душі, якщо хочете,  людей а тому, значущість нашої структури тільки підвищується. Ми повинні своєчасно побачити проблему і відреагувати на неї. Навіть, передбачити її. До речі, періодично і прес-офіцери перебувають на лінії вогню. У кожній бригаді на лінії зіткнення є свій прес-офіцер, який так само несе службу в окопах. Є, на жаль, серед нас і загиблий колега – Дмитро Лабуткін. Саме тому День військового журналіста в Україні відзначають 16 лютого. Це – день загибелі Дмитра.

  • У першу чергу Ви – військовий, а вже потім журналіст. Як командири ставляться до вас?

По-перше, хочу сказати, що керівництво розуміє специфіку нашої роботи, а тому не навантажує іншими завданнями. Та і технічне забезпечення в нас на високому рівні.

По-друге, я би не називав себе журналістом. Журналіст повинен бути об’єктивним, а прес-офіцер не може таким бути апріорі, адже займає чітку позицію. І стандарти в нас дещо жорсткіші, аніж у звичайній журналістиці. Тому це своєрідний гібрид журналістики і військової справи.

Важливість прес-служби не менша, аніж газети чи національної ТРК. А особливо важлива військова прес-служба, враховуючи події останніх років. Але не слід забувати й про військову журналістику, тому в наступному матеріалі ми дізнаємося думку Дмитра Плетенчука стосовно цього питання.

Яна Абдрафикова

Print Friendly, PDF & Email