Чи готові ми до європейських цінностей?

У ліберальних суспільствах найвищою цінністю є людська особистість і її гідність. Україна ніби теж прагне підтягнутися до європейських стандартів. Але чи всім українцям зрозуміло, про які славнозвісні «європейські цінності» йдеться?

«Дозволь іншому бути іншим  ̶  і ти отримаєш право бути собою»  ̶ афоризм доктора філологічних наук, професора «Києво-Могилянської академії» Орисі Демської. Коли вона, україномовна галичанка, виступає перед російськомовними студентами та виголошує своє кредо, багато хто з них бувають вражені й підходять після лекції подякувати: «Тобто нам можна не відмовлятися від рідної мови? Ми просто повинні додати до неї знання української? » ̶ « … а потім англійської, а потім німецької … », ̶ посміхається Орися Демська.

Інший спікер, який працює з молодіжною аудиторією, обличчя телеканалу «ZIK», ведучий програми «DROZDOV» Остап Дроздов на творчих зустрічах зі студентами навмисне епатує публіку, звертаючись до національної самосвідомості молоді: «Ви повинні стати сиротами! Ні, нехай ваші батьки будуть живі й здорові, але ви повинні відмовитися від їхньої мови та їхньої радянської історії. Ви повинні почати творити свою». І теж підходять хлопці з числа слухачів зі словами вдячності, з готовністю стати новою українською ґенерацією.

Неоднорідність українського суспільства за етнічним, мовним, релігійним, історичним критеріями усвідомлювали завжди. Але, разом з тим, завжди була мрія виростити, побудувати або сконструювати потужний гомогенний моноліт українства  ̶  суспільства однодумців, які розмовляють державною мовою, не мають розбіжностей щодо ключових державницьких питань. Моноліт створюють і батогом, і пряником.

Не втомлюся повторювати, що музичні групи «Воплі Відоплясова» й «Океан Ельзи» свого часу українізували народу куди більше, ніж усі законопроекти Верховної Ради. Прекрасний дубляж мегапопулярних у 90-ті роки американських серіалів «Альф», «Друзі» та інших зробив державну мову привабливою та улюбленою для незліченної кількості російськомовних українців. Це, як я називаю, м’яка українізація  ̶ експансія через насолоду і культуру.

Батіг, утім, теж дає свої плоди. Введені квоти на україномовний контент показали як готовність авторів створювати пісні та фільми державною мовою, так і готовність людей їх слухати й дивитися. Поняття ідентичності, зрозуміло, значно ширше, ніж проблема рідної мови.

Володимир Кулик у книзі «Дискурс українських медій: ідентічності, ідеології, Владні стосунки» (2010) визначає ідентичність так: сприйняття себе та інших як стійких носіїв певних рис або орієнтацій  ̶ біологічних, соціальних, культурних, ідеологічних, ̶  визначають сутність цих людей і їхнє місце серед інших.

Скільки соціальних ролей ми приміряємо протягом усього життя! Як еволюціонують наші переконання, як змінюємося ми самі! Але є непорушні речі, особистісні константи, що становлять ядро ​​людини. Ось їх і не варто чіпати.

За часів Радянського Союзу, які ми так засуджуємо сьогодні, безліч людських доль було зламано через горезвісну «П’яту графу». Скільком молодим жінкам було завдано психологічної травми записом у медичній карті: «Старородящая». Усе це були битви з ідентичностями, це були наступи на людську гідність.

Сучасний світ, на щастя, вивчив слова «сексизм», «ейджизм» і «гомофобія», а в деяких країнах навіть усвідомили їхнє значення. В Україні громадська розмова про повагу до чужого набору біологічних даних і особистісних уподобань також ведеться. Усе більше наукових робіт, конференцій, публічних обговорень присвячуються проблемам ґендерної нерівності, прав жінок і сексуальних меншин, потреб людей з інвалідністю. Усе голосніше говорять про мову ворожнечі, що лунає з українських ЗМІ.

Напевно, процес соціальної регуляції складних та вразливих суспільних тем і має відбуватися зверху вниз  ̶ від інтелектуальних еліт до повсякденної практики обивателів.

Базові європейські цінності  ̶ це кодекс компромісів між особистістю і суспільством, між особистостями в суспільстві.

Формувати толерантне суспільство  ̶ значить виховувати в людях здатність домовлятися. Варто завжди пам’ятати, що для когось і ми самі є «іншими».

Джерело  ̶  «Новости Донбасса».

Докладніше читати: http://novosti.dn.ua/article/7216-posle-evromaydana-nastupyla-ly-pora-bez-seksyzma-ehydzhyzma-y-gomofobyy

Тетяна Монахова

Print Friendly, PDF & Email