Не шліть мені привітань!

Інтернетові чекати недовго. Скоро покоління, яке звикло до ритуального мовлення, вимре, й у мережі лишаться представники нового мислення, які звільнять йотабайти віртуального простору від набридливого святкового спаму.

Є дурнуваті тести: скажи мені, чи знаєш ти цього виконавця (цей предмет / цей жарт / цей фільм), і я скажу, скільки тобі років. Пропоную надійніший спосіб. Якщо ви перепостили шаблонне привітання з Новим роком усім своїм контактам у месенджері, вам не менше, як тридцять.

Люди, яких виховували за принципом верховенства чемності, звикли до віялової розсилки в усі державні й навіть скасовані свята. Жалібні заклики у соцмережах «Люди, прошу, не шліть мені у приват гіфок і привітань», що набирають обертів хорового співу у Фейсбуку, як правило, до адресатів не дістаються. Щоб же ж ви мені були здорові, думаєш, заходячи на ФБ у святкові дні, – купа спаму в приватних повідомленнях.

Не скажу, що сучасне студентство виховували не за принципами ґречності, але саме розуміння ввічливості в них інше.

  • Ввічливо – поважати privacy інших.
  • Ввічливо – бути щирим.
  • Ввічливо – вітати індивідуально й оригінально. Або не вітати взагалі.
  • Несмак – це не ввічливо.
  • Конформізм – це не комільфо.
  • Френд-лайки – це не ввічливо, бо див. Пункт 2.

Я поділяю людство на народників, модерністів і постмодерністів, навіть книжку про це написала. Наступна книжка буде про кіберреалістів. Покоління Digital Age пише власний віртуальний кодекс честі, що зберігає час і нервову систему юзерів Всесвітньої мережі.

Чекай, Мереже, недовго лишилося.

Тетяна Монахова

Print Friendly, PDF & Email