Львівський weekend

Facebook заповнений дописами про Львів, тож треба й собі сказати декілька слів з приводу того, що я встиг на цьогорічному Форумі видавців.

Сьома ранку на Сихові

Зміг приїхати лише на суботу та половину неділі. З самого рання у місті стояла чудова погода, яка невдовзі змінилася вітром і дощиком. Дощ накрапав протягом усього дня, але це не заважало насолоджуватися містом і подіями у книжковому світі. А все тому, що я отримав заповітний білий браслетик завдяки колегам, зустрівся з чудовими людьми з Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Р. Іваничука, а також розвіртуалився з прекрасними дівчатами J, з якими відвідував заходи Форуму і гуляв містом.

Дощик не завадив людям шукати свої улюблені книжечки

Майже за Довженком))

У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Р. Іваничука

Перший мій захід не відбувся: презентація латвійських поетів пройшла днем раніше, хоча в програмі Форуму вона записана на суботу. Утім, ця помилка дала мені змогу по дорозі до Наукової бібліотеки Львівської політехніки відкрити для себе красиві вулиці, будівлі (наприклад, органну залу) і приємних людей, яких я діставав питанням «Як пройти до бібліотеки?»

Михайло Вербицький на фоні польської школи

І за поворотом чекає архітектурне диво

Другий захід – це «VIVA SARAJEVO! FUCK THE PAST, KISS THE FUTURE!» – розмова з крутим боснійцем Мухаремом Баздулем, автором книжки «Концерт» про концерт U2 23 вересня 1997 року в Сараєво, про те, як музика може об’єднувати людей країни, розтерзаної громадянською війною — незалежно від їхніх політичних та релігійних поглядів. Переклав текст українською Андрій Любка, який був модератором заходу, утім, його питання Мухарему тлумачила перекладачка. До речі, інтерв’ю Мухарема про його країну, мову і книгу подивіться тут: http://bookforum.ua/muharem-bazdul-vidmova-vid-kyrylytsi-t…/

Бородаті (з Мухаремом Баздулем)

Я люблю Балкани, тож моя епопея продовжилася у кафе «Дзиґа», де відбувалася «261-а поетична кава» – презентація збірки «Хорватські поетичні хулігани» (а саме Роберт Рокліцер, Жарко Йовановскі, Синиші Матасович, Daria Lisenko, Звонимир Гроздич, Симо Мраович). Сподобалися читання іронічних і саркастичних текстів за участі самих поетів, а також перекладача Юрія Лисенка (він же – поет Юрко Позаяк). Ще там був помічений Олександр Ірванець. Звертаю вашу увагу: у кафе висить купа цікавих політичних плакатів Андрія Єрмоленка на найактуальнішу для нас тему.

На презентації альманаху хорватської хуліганської поезії

Четвертий захід у кінопалаці «Копернік» був відвіданий випадково. То була дискусія під назвою «Порозумітися з чужим. Про природу розуму й самосвідомості та про ймовірність існування розумного життя у космосі» за участі Пітера Воттса, Остапа Українця, Бориса Херсонського. Було дивовижно бачити напхом напханий кінопалац, очевидно, у Львові висадився якийсь надзвичайно філософський десант. Як сказав один із учасників, «філософія – це вміння розповідати про прості речі складно». Так і було. Я не філософ і не почуваюся сильним у гносеології, але думаю, що розмову можна було побудувати якось інакше.

П’ятий захід – презентація книги Агарона Аппельфельда «Катерина», який у красивій Дзеркальній залі палацу Потоцьких модерувала чарівна Iнга Кейван. Тепер думаю, що можна підтягнути матчастину і в галузі єврейського письменства.

Перед презентацією  Катерини Аппельфельда у Дзеркальній залі Палацу Потоцьких

Далі була довгенька перерва на бродіння по Палацу мистецтв серед книжкових стендів, їжу й дегустацію різних сортів пива, а потім – «Ніч поезії та музики non-stop», де ми у світлі клубу «FEST Republic» змогли оцінити вокальні дані Юрія Андруховича і саунд моцних вроцлавських музикантів Karbido, енергетику Familia Perkalaba і смаглявого хлопця, який завів зал «SENTSOV VIVA!» і ще однією кричалкою часів Нельсона Мандели «AMANDLA – AWETHU!» («Сила, міць – нам!»), яку я, не знаючи мови нгуні, у захваті підхопив як «Amanda, I wait you!»… і так далі і так далі.

Пивний пуп України знаходиться у Львові

Неділя була часом прогулянки містом і спостереження просто величезної кількості пластунів, які вийшли після служби з костьолу єзуїтів, зібралися біля ратуші, а потім рушили з корогвами в напрямку Арсеналу. У цей час уже треба було їхати на вокзал, наприклад, на трамваї №9. У тисняві в іноземця на ім’я Каїн хтось потяг портмоне із документами й картками, тому дядько на пару зі своєю російськомовною супутницею блокували вхід / вихід із трамваю і намагалися перевіряти сумки тих, хто стояв поряд. Утім, злодія виявити не вдалося, і, послухавши перепалку водійки трамваю і пасажирів із Каїном, я нормально доїхав до залізничного двірця, дочекався поїзда і махнув на юга.

Пластун хвалиться подружці, що він прочитав дуже товсту книгу

Кажуть, у Львові існує ціла субкультура людей, які копіюють зовнішній вигляд і манери поведінки людей чи літературних героїв з іншої епохи

Затишний львівський куточок

Я дякую всім, завдяки кому цей вікенд був сповненим радості, душевного тепла і спілкування. Як сказав Грга Пітіч із фільму Еміра Кустуріци «Чорна кішка, білий кіт»: «Я думаю, це початок прекрасної дружби».

Дмитро Ліві

Print Friendly, PDF & Email